Полінуклеотиди — це просто дорожча гіалуронова кислота? Розбираємо міф

Полінуклеотиди і гіалуронова кислота — це різні класи речовин з різним механізмом дії: перша стимулює власний колагеногенез, друга механічно заповнює об'єм. Це не два варіанти одного продукту, а два інструменти для різних задач, які часто доповнюють одне одного.

На консультаціях час від часу чую версію: мовляв, виробники препаратів на основі полінуклеотидів просто вигадали красиву назву для звичайної гіалуронової кислоти, щоб продати дорожче. Логіка зрозуміла — обидва типи препаратів вводяться голкою, обидва коштують не найдешевше, обидва обіцяють покращення якості шкіри. Звідси й висновок: різниці по суті немає, є тільки маркетинг.

Насправді це два принципово різні класи речовин з різною хімічною природою, механізмом дії та метою застосування. Плутанина виникає тому, що обидві групи препаратів відносять до "ін'єкційної естетичної медицини", і пацієнту ззовні складно розрізнити, що саме йому вводять — адже сама процедура виглядає однаково: маленькі папули, тонка голка, кілька точок на обличчі.

Гіалуронова кислота — це полісахарид, молекула-губка, яка утримує воду і завдяки цьому заповнює об'єм чи розгладжує зморшку. Це її головна робота: механічно компенсувати дефіцит тканини або вологи.

Полінуклеотиди — це фрагменти ДНК природного походження (у препаратах Plinest, Newest, Rejuran S, з якими я працюю, це очищена й стабілізована ДНК), і вони не заповнюють об'єм. Їхня задача інша — вони є сигналом для фібробластів, клітин шкіри, які виробляють колаген і еластин. Тобто полінуклеотиди не "тримають воду", вони запускають регенераторні процеси в тканині.

Ця різниця має цілком практичний наслідок: гіалуронову кислоту ми обираємо, коли треба відновити об'єм (губи, вилиці, носогубні складки), а полінуклеотиди — коли треба покращити якість і щільність шкіри, її здатність до самовідновлення. Це різні інструменти для різних задач, і часто на практиці вони взагалі не конкурують, а доповнюють одне одного в межах одного плану лікування.

На консультації я завжди дивлюся не на "що модніше", а на конкретний запит. Якщо пацієнтка приходить з тонкою, втомленою шкірою після осені чи зими, з втратою пружності, без вираженого дефіциту об'єму — тут працює саме біорепарація полінуклеотидами: вона стимулює власний колагеногенез, а не додає штучний об'єм.

Якщо ж запит — заповнити носогубну складку чи скоригувати контур губ, тут доречніша гіалуронова кислота, тому що потрібен саме механічний ефект заповнення. Іноді в межах одного протоколу ми поєднуємо обидва підходи: спочатку курс біорепарації для покращення якості тканини, а вже потім, за потреби, точкову корекцію об'єму.

Ціна на полінуклеотиди справді часто вища за гіалуронову кислоту — наприклад, Plinest 2 ml коштує 4 800 грн за годинну процедуру. Але ця ціна відображає не "маркетинг", а інший клас сировини (біологічно активна субстанція природного походження) та інший протокол виробництва і застосування.

Біорепарація, як і будь-яка ін'єкційна процедура, має свої протипоказання: вагітність та період лактації, аутоімунні захворювання, онкологічні захворювання, алергія на компоненти препарату, гострі запальні процеси в зоні введення, порушення згортання крові. Це стандартний перелік, який ми обов'язково перевіряємо на консультації, незалежно від того, який саме препарат розглядається.

Якщо у вас залишається сумнів, який підхід підійде саме вам — гіалуронова кислота, полінуклеотиди чи їх поєднання, — це нормальне питання для консультації, а не те, що можна визначити заочно за описом в інтернеті. Кожен випадок індивідуальний: стан шкіри, вік, запит і навіть сезон впливають на вибір протоколу.